понедельник, 25 мая 2020 г.

Вишиванка – поема життя


  Вишиванка - це розмовна назва української вишитої сорочки. Вона є важливою складовою культурної спадщини нашого народу. Всесвітній день вишиванки відзначається щороку у третій четвер травня, цього року це 21 травня. З нагоди свята ЦМБ ім. М.Горького підготувала віртуальну мистецьку галерею «Вишиванка – поема життя, закодована вічність в узорах».
  Нікому достеменно невідомо, коли саме утворилася вишиванка. Як її виникнення, так і розвиток було поступовим. Створювалися протягом століть різні техніки та візерунки, щось відходило, а щось, навпаки, робилося багатшим і красивішим. Кожен регіон України мав свої особливі орнаменти для вишивання сорочок. Кожному орнаменту надавалося особливе значення, хоча всі вони служили оберегом для володаря від усяких бід і нечистої сили.
Крізь віки мандрували традиції вишивання. Їх продовжували, розширювали та шанували. Все в цій, здавалося б, простій сорочці цінувалося. Техніка виконання, тканина, колір і візерунок - всьому надавалося особливе, і навіть сакральне, значення. Вони вишивалися для різних випадків. Були сорочки і повсякденні, і святкові, і пожнивні. По тому, як вишита сорочка, можна було говорити про походження і статус власника, а також про його матеріальне благополуччя. Українська традиційна вишивка нараховує близько 300 швів, які шиються на основі 20 технік.
Найбільшого розквіту вишивка в одязі, зокрема, на сорочках, набула в кінці ХІХ–початку ХХ століття. Після скасування кріпацтва у 1861 році почалося економічне піднесення, що відобразилося і на вбранні селян, особливо жінок.
  В  жіночій сорочці вишивкою прикрашали рукави, уставки, манжети, комір та поділку. Особливо яскравими були сорочки дівчат на виданні. Найкращу та найбільш майстерно вишиту сорочку вдягали, звісно ж, на весілля. Орнаменти та техніки оздоблення одягу були настільки унікальними, що можна було за сорочкою визначити, з якого села походить її власниця. Якість та кількість сорочок вказувала на матеріальні статки родини. У звичайної дівчини у скрині було близько 35 сорочок, а у заможної могло бути й більше 60-ти.
Багато художників увіковічили яскраві образи українок, самобутність і красу яких підкреслювали саме вишиті сорочки, такі різноманітні та неповторні. «Вишиванка – поема життя, закодована вічність в узорах» - саме так ми назвали нашу віртуальну мистецьку галерею, де представлено більш ніж 50 старовинних портретів українських красунь в унікальних вишиванках.


Комментариев нет:

Отправить комментарий

  Виставка-реквієм «Біда забрала в мене щастя радіти теплому дощу…» (До Дня Чорнобильської трагедії. -- (26.04.1986) 26 квітня − День Чорно...