Напередодні ювілейної дати в публічній бібліотеці Білгород-Дністровської громади, моряки-прикордонники взяли участь у літературному екскурсі «Особистість поза часом і простором» присвяченому видатному діячу.
«Його називали найвільніша людина на землі, слава української, європейської і світової філософії – Григорій Сковорода.
Сам же він ніколи не називав себе філософом. А свої трактати, листи найчастіше підписував так: «старець», «старчик», «пустельник» або «студент Григорій Сковорода». Першу половину життя Сковорода провів у мандрах за знаннями: обійшов пів університетської Європи, а в другій половині розносив набуті знання по рідній землі. Поет вірив, що домандрує до такої людини, котра потребуватиме і його поради. Але духовна кар’єра не приваблювала мислителя. У свідомість сучасників і нащадків Г. Сковорода увійшов, як народний вільнодумний філософ, мандрівний учитель життя»,- зазначив Валентин Іванович.
Сковорода жив, пізнавав світ і творив в дорозі. Постійно мандрував, постійно, так би мовити, користувався простором… Його думки бігли натрудженим шляхом за горизонт. Філософ стверджував: «Життя ж наше – подорож». Мислитель Г. Сковорода вважав, що людина має два серця: старе і нове. У людини, з одного боку, є старе, або земне, матеріальне, гріховне, інстинктивне серце, а з іншого – нове і чисте, спокійне, тихе, вічне і прозорливе».
Кредо Г. Сковороди: жив, як учив, і вчив, як жив.
Життя не розходиться з принципами. Життя, як жанр. І це викликає захоплення. Іншого такого представника практичної моральної філософії немає.
Саме в рік, коли Україна відзначає 300 років з дня народження Г.С. Сковороди, російський агресор знищує його музей в с. Сковородинівка, де завершив свій земний шлях видатний філософ. Захисники, курсанти та присутні гості зійшлися в думці, що українську культуру знищити неможливо.
