«Читаємо вишиванку як книгу». О! Вишиванки! Справді — це красиво! Чудовий одяг, що прийшов з віків. Код українців в них… Хіба ж не диво, Що одяг підкорити світ зумів! Традиційно в Україні в третій четвер травня відзначається Всесвітній день вишиванки. Цьогоріч це свято ми відзначаємо сьогодні, 20 травня. Центральна міська бібліотека ім. М.Горького підготувала галерею візерунків «Читаємо вишиванку як книгу», на яку завітали учні 8-Б класу НВК «школа-ліцей». Школярі дізнались багато цікавих фактів про вишиванку, про те, що означають її таємні символи, які секрети криються за традиційними візерунками та кольорами. Діти зворушливо прочитали вірші про українську сорочку-вишиванку та переглянули відеогалерею старовинних портретів жінок «Вишиванка – поема життя, закодована вічність в узорах». Наприкінці зустрічі бібліотекарі звернулись до юнацтва з побажанням: «Носіть вишиванки! Будьте українцями не тільки тілом, але й душею! Та посміхайтесь, адже нічого так не прикрашає вишиту сорочку, як позитивна людина!».

День Європи 15 травня центральна міська бібліотека ім. М.Горького спільно з бібліотекою для дітей та юнацтва ім. В.Катаєва долучилася до святкування Дня Європи в Михайлівському сквері. Знайомимось з Євросоюзом разом!

"Василь Стефаник - майстер новели" 14 травня виповнилось 150 років від дня народження видатного українського письменника, майстра експресіоністичної новели , громадського діяча і просвітителя, політика Василя Стефаника (1871–1936). До цієї дати, що відзначається в Україні на державному рівні, центральна міська бібліотека ім. М.Горького підготувала ювілейне досьє «Василь Стефаник – майстер новели». Творча спадщина письменника налічує не так багато творів – збірки «Синя книжечка», «Камінний Хрест», «Дорога», «Моє слово», «Земля» та оповідання, але кожне його слово вагоме, живе, сповнене буття, великого болю і великої ніжності. Стефаник писав коротко, трагічно, емоційно, немов різав, зазначають дослідники. Не любив порожніх слів, порожніх сюжетів і порожніх людей. Був вимогливим до себе. Творчість для нього була етичною категорією, високою мовою. Хоч йому обіцяли гонорари, він потерпав від безгрошів’я, але не дозволяв собі писати нижче певного рівня. Лаконічна проза Василя Стефаника – наче "запечена кров". Слово «біль» дуже часто трапляється і в його творах, і в його листах. Все життя, не надто довге – 65 років – боліло його серце за народ, за рідний край. Його новели належать до вершин письменства і найкращих зразків європейського експресіонізму. Вони перекладені 20 мовами світу. Сила слова Стефаника в тому, що кожен читач знаходить щось своє, а час сприяє новому прочитанню та інтерпретуванню його творів.

"Пам'ять живе у серцях" Знову Вічний вогонь обпікає серця, Знову спогади давні дають нам неспокій, Бо шляхам тим воєннім немає кінця, Йдуть до вас нескінченно солдати крізь роки.

Чудове видання "Звичаї нашого роду". Запрошуємо поринути в чарівний і дуже смачний світ. #програма_УІК #Український_інститут_книги #програма_поповнення_книжкових_фондів_2020