Поетичний колаж
«Кохання Тараса Шевченко».
Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це
не випадково : щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим,
неповторним. Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава українського народу.
Про Шевченка
ми чуємо з дитинства, говоримо про нього як про поета, борця, пророка,
художника, і здається, все знаємо про нього, та все ж знову і знову відкриваємо для себе щоразу іншого, нового
поета.
В цьому році Великому Кобзареві виповнилося 210 років. До ювілею Шевченка в
Публічній бібліотеці було проведено поетичний колаж «Кохання Тараса Шевченко».
: 6 березня до бібліотеки завітали
студенти І курсу Білгород-Дністровського фахового коледжу природокористування,
будівництва та комп'ютерних технологій. А 7 березня – військовослужбовці 23
загону морської охорони.
Працівники бібліотеки звернулися у своїй розповіді
до найпотаємніших сторінок особистого
життя Тараса Шевченка. Будучи емоційною і чутливою натурою, як і кожен поет,
він часто закохувався.
Тарас Шевченко був глибоко нещасним в особистому
житті. Мало кому в коханні так не щастило, як йому. Маючи унікальні таланти,
гострий розум, товариську вдачу, привабливу зовнішність, він, здавалось би, був
приречений на успіх у жінок. Та особисте життя у великого українця так і не
склалося. Не судилося Тарасові Шевченку продовжити свій родовід у наступних
поколіннях. Не вдалося йому одружитися - пекуча мрія кобзаря про дружину,
дітей,про родинне щастя залишилося маревом, яке весь час манило-кликало й
зникло в каламутному вирі життя. Але ми погрішили б проти істини,якби
сказали,що Шевченко не зазнав радості кохання. Кохав він, кохали його…
Вісім прекрасних троянд, вісім жінок, коханих було у
житті Шевченка, та нажаль, вони всі зів’яли так і не подарувавши поету
справжнього кохання.
Але залишилось слово, яке не має обмежень у
просторі, увічнив себе як єство всього народу, як долю і характер України. Тож
хай назавжди у ваших серцях горить іскорка любові до поезії, яку засвітив
Великий Кобзар.