Поетичний колаж «Кохання Тараса Шевченко».

Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково : щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава українського народу.

 Про Шевченка ми чуємо з дитинства, говоримо про нього як про поета, борця, пророка, художника, і здається, все знаємо про нього, та все ж знову і знову  відкриваємо для себе щоразу іншого, нового поета.

В цьому році Великому Кобзареві  виповнилося 210 років. До ювілею Шевченка в Публічній бібліотеці було проведено поетичний колаж «Кохання Тараса Шевченко». : 6  березня до бібліотеки завітали студенти І курсу Білгород-Дністровського фахового коледжу природокористування, будівництва та комп'ютерних технологій. А 7 березня – військовослужбовці 23 загону морської охорони.

Працівники бібліотеки звернулися у своїй розповіді до найпотаємніших сторінок  особистого життя Тараса Шевченка. Будучи емоційною і чутливою натурою, як і кожен поет, він  часто закохувався.

Тарас Шевченко був глибоко нещасним в особистому житті. Мало кому в коханні так не щастило, як йому. Маючи унікальні таланти, гострий розум, товариську вдачу, привабливу зовнішність, він, здавалось би, був приречений на успіх у жінок. Та особисте життя у великого українця так і не склалося. Не судилося Тарасові Шевченку продовжити свій родовід у наступних поколіннях. Не вдалося йому одружитися - пекуча мрія кобзаря про дружину, дітей,про родинне щастя залишилося маревом, яке весь час манило-кликало й зникло в каламутному вирі життя. Але ми погрішили б проти істини,якби сказали,що Шевченко не зазнав радості кохання. Кохав він, кохали його…

Вісім прекрасних троянд, вісім жінок, коханих було у житті Шевченка, та нажаль, вони всі зів’яли так і не подарувавши поету справжнього кохання.

Але залишилось слово, яке не має обмежень у просторі, увічнив себе як єство всього народу, як долю і характер України. Тож хай назавжди у ваших серцях горить іскорка любові до поезії, яку засвітив Великий Кобзар.