Стабільність Конституції-стабільність держави

    28 червня наша країна урочисто відзначає День Конституції України – Основного Закону нашої держави, де закріплені одвічні фундаментальні цінності українців. Це – свобода, справедливість, гідність, демократія, правова держава та мир.

 Усім своїм змістом Конституція спрямована на забезпечення суверенітету України, становлення її як незалежної правової держави.

    Конституція постала не на порожньому місці. Біля її витоків – «Руська правда», «Литовські статути», акти періоду Гетьманщини («Березневі статті» тощо) – конституційні акти, що ставили Україну в один ряд з іншими європейськими країнами. Особливе місце в цьому переліку займає Конституція Пилипа Орлика 1710 року. У цьому документі задекларовано основні засади розбудови демократичної держави.

    У період Української революції 1917-1921 рр. конституційний процес розпочався відразу після проголошення Першого універсалу Центральної Ради. 29 квітня 1918 р. Центральна Рада прийняла Конституцію Української Народної Республіки. УНР проголошувалася суверенною державою, «самостійною і ні від кого незалежною».

    Державотворчі процеси цього періоду були припинені тривалою окупацією українських земель східним сусідом. Свого часу абсолютна монархія Російської імперії не потребувала будь-яких конституцій. Натомість Радянський Союз, де авторитаризм і тоталітаризм досягли крайньої стадії, навпаки, за кілька десятиліть наплодив таку кількість основних законів, якої для цивілізованих країн вистачило б на тисячоліття. Втім, усі вони лише декларували певний набір демократичних цінностей, за ширмою яких поставала нова імперія, набагато страшніша за всі попередні.  

Станцой М.Ф.

 Першу радянську Конституцію України прийняли у березні 1919 р., яка  була калькою Конституції Російської Федерації. Світле майбутнє мала уособлювати диктатура пролетаріату і повна солідарність з іншими радянськими республіками задля «спільної боротьби за торжество світової комуністичної революції».

    Після утворення у 1922 р. СРСР, загальносоюзну Конституцію прийняли в 1924-му. На ХІ Всеукраїнському з’їзді рад 1929-го оформлено нову Конституцію УСРР.

    Поки українці через колективізацію, розкуркулення та Голодомор-геноцид на практиці знайомилися з тріумфом радянської «демократії», у Кремлі  відреагували на подію «величезного історичного значення» – побудову соціалізму в СРСР. У 1936 р. постала нова, так звана «сталінська», Конституція СРСР, яка законодавчо закріпила перемогу соціалізму.

Після розвінчання культу особи Сталіна відкривалися нові обрії ідеального суспільства. Партійні керманичі розгледіли нові демократичні стандарти, і спочатку в СРСР (жовтень 1977-го), а там і в Україні винайшли рецепт суспільного ідеалу, оформленого в конституції Української РСР 20 квітня 1978 р.

Крах радянської імперії став крахом і основного закону, який, попри всі гучні епітети, узаконював тоталітаризм і був непридатним для побудови правового, демократичного суспільства.

    Процес творення нової Конституції розпочався із прийняттям Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 р. Справу прискорив розпад СРСР та Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. Всеукраїнський референдум засвідчив підтримку проголошення незалежності України. Більшість країн світу визнали Україну суверенною державою. Тож актуалізувалося питання прийняття основного закону. Однак протистояння між президентом та парламентом істотно затягнуло конституційний процес.

    Конституційна комісія підготувала проект Конституції України. 1992-го року відбулося його всенародне обговорення і 26 жовтня 1993-го вироблено остаточний варіант. Далі справа забуксувала майже на рік. У листопаді 1994 р., після дострокових президентських і парламентських виборів, нові народні обранці створили ще одну Конституційну комісію. Черговою віхою стало 8 червня 1995-го – день підписання Конституційного Договору між президентом і Верховною Радою про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період прийняття нової Конституції України.

    Попри локальні успіхи процес затягнувся. Україна залишалася останньою із держав колишнього СРСР, яка не мала власної Конституції.

    Проект Конституції України 1996 року.

    Доволі легко вирішилося мовне питання: українська стала єдиною державною мовою, але Конституція гарантує вільний розвиток та використання російської і інших мов національних меншин.

    Конституція 1996 р. стала першою Конституцією незалежної України, закріпивши правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, основні права і свободи українських громадян. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість, безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Конституція України містить норми прямої дії. Одним із ключових положень стала 5-а стаття Конституції, згідно якої «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ».

    Власне, конституційний процес не завершився прийняттям Конституції 28 червня 1996 р. Він триває увесь час, поки існує держава і розвивається суспільство.

Небезпека на кінчику голки

    У всьому світі 26 червня відзначається Міжнародний день боротьби з наркоманією та незаконним розповсюдженням наркотиків.

    У Публічній бібліотеці 26-28 червня для всіх бажаючих проводиться огляд тематичної виставки «Небезпека на кінчику голки». Документи, що представлені на виставці, описують соціальні та соціально-психологічні передумови наркоманій, описують їх клінічні прояви. Значну увагу ці книзі приділяють питанням профілактики і лікування наркоманій.

                                                                        За результатами багаторічних досліджень ООН зроблено висновок про те, що та країна, у якій більш ніж 7% населення вживають наркотики, є приреченою. Така країна не має майбутнього.

    Наркоманія – хвороба молодих. Підлітки і молодь є набагато слабкішими психологічно, ніж дорослі, тому що не мають стійких навичок управління своїми емоціями і поведінкою.

Наслідками вживання наркотиків є втрата працездатності і здоров’я в молодому віці, смерть внаслідок передозування або ускладнень, поширення ВІЛ/СНІДу, вірусних гепатитів, соціальна дезадаптація, зростання злочинності.

    Профілактика наркоманії вкрай важлива, і ця делікатна справа повинна починатися з сім’ї. Батьки повинні розуміти, що підґрунтям профілактики може бути повага до дитини, відкрите спілкування і довірливі відносини у родині.

Сьогодні в Україні середній вік, в якому діти пробують наркотики, – 14 років. Значить до цього віку підлітки повинні мати чітку позицію відмови від наркотиків, і профілактика наркоманії повинна починатися набагато раніше.

Спеціалісти нагадують, що значну роль у боротьбі з наркоманією відіграє профілактика зловживання психоактивними речовинами.

    Профілактика наркоманії в школах та інших навчальних закладах повинна бути обов’язковою і мати систематичний, масовий характер.

Люди часто думають: “Наркоманія — це хвороба дурнів і слабаків. А я розумніший, у мене сильна воля. Я можу покинути будь-коли”. Насправді ж той, хто так думає, вже завис над прірвою…

Боротьба з наркоманією наразі не втрачає своєї актуальності. Реальна ціна вживання наркотиків – втрата власного здоров’я, здоров’я дітей, щастя близьких, шкода оточуючим і всьому суспільству.

    Наркоманія – це виклик усьому людству і кожній сім’ї окремо. І від того, як ми на нього відповімо, залежить наше майбутнє. 

Вшанування пам'яті жертв в Україні

...Як бридко від того, що сталося

Ви ж не звірі,

Як можна робити отак

Вбивати усіх невинних

Забираючи посмішку дітей,

Які не знали страждання

Та що таке насправді війна.

Нелюди, ні, не люди

Гірше самих тварин

Хіба ви не чуєте,

Як страждають від вас усі

Вас ненавидять,

І на пробачення не чекайте,

Бо ми переможемо,

Втопчемо в бруд

Всі ваші слова та дії

Та настане мир

Без вас, у нашій країні.

        Саме про це розповідали у Публічній бібліотеці воїнам-прикордонникам під час години пам’яті «Пам’ятаєш земле, сорок перший». Документальне підтвердження знаходимо в унікальному багатотомному історико-меморіальному виданні «Книга Пам'яті України», на сторінках якого увічнені імена мільйонів загиблих, вона є у фонді Публічної бібліотеки.

    А ще бібліотекарі рекомендували для читання книги «Війна і міф. Невідома Друга світова», «Україна у Другій світовій війні». Це сучасні видання Українського інституту пам’яті. Але, на жаль, ми живемо в нелегкі часи агресії з боку росії на території нашої Батьківщини. І згадуючи Другу світову – по-новому проживаємо страх, біль, ненависть…

Осадчук В.О.

    Вікторія Осадчук, що працює в Публічній бібліотеці, написала вірші про війну сьогодення. З вуст письменниці пролунали вірші: «Пам’ять минулого», «Не забирай моє серце», «Щось неймовірне сталося», «Життя - це бій» тощо.

  

Кравченко А.П.

     Також в бібліотеках-філіях КУ «ПББД» експонуються пам’ятні виставки «Війна відгриміла, а пам’ять жива», «Книга пам’яті України розповідає…».

     Друга світова війна – найкривавіший глобальний конфлікт, у ході якого загинуло, за різними оцінками, від 50 до 85 мільйонів людей. Саме як страшну трагедію її пам'ятають і згадують в усьому світі. Для України Друга світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі імперські інтереси. Усім відомі злочини нацистів на окупованих територіях України (Голокост, розстріли мирного населення, спалення сіл тощо). Разом з тим, тривалий час замовчувались численні злочини комуністичного режиму на нашій землі: розстріли політичних в'язнів у Західній Україні в червні-липні 1941 року, знищення центру Києва восени 1941 року, підрив Дніпрогесу і знищення в Одесі поранених червоноармійців, скинутих у море разом із санітарними машинами тощо.

Українські військові платять високу ціну за нашу свободу та безпеку. Честь і слава живим героям! Вічна пам'ять загиблим…

Я мрію,я живу,я сподіваюсь

 Щастя в простих речах:

Коли любов в очах,

Люблячий дім та й мир,

Поруч коханий кумир.

Щастя живе у серцях

Кружляє в круговертях.

Двом коли добре в тиші

Спокій стає на душі.

Щастя, коли додому

Тягне тебе свідомо,

Знаєш, що там чекають,

Посмішкою зустрічають.

Щастя – приносять діти,

Їх плекаєм, як квіти.

Коли ми щастя маєм,

Часто так не вважаєм.

Хочеш бути щасливим,

Тож не стань гордівливим.

Радість і світло неси,

Навіки любов збережи.

Анна Стоєва. 23.06.2022

    15 червня в Публічній бібліотеці відбулася творча зустріч з Анною Колісніченко-Стоєвої, поетом, письменником, членом АЛБ «Буджак».

    Анна – багаторазовий переможець Всеукраїнських і Міжнародних конкурсів. Лауреат І премії «Лиманські Зорі» 2021р., Лауреат І премії міжнародного творчого конкурсу «Алея Зірок України» 2023р., отримала Гран-Прі у конкурсі «Оксамит» 2023р., входить до ТОП 30 найталановитішої молоді України «Золота Молодь України 2021р.»

    Друкувалася в літературних альманахах «Наш край», присвяченому 30-річниці Незалежності України – 2021р., «Книга з ароматом кави» - 2021р., «Для тебе» -- 2023р., та в місцевих засобах масової інформації.

    В бібліотеці Анна презентувала свою першу власну книгу -- «Я мрію. Я живу. Я сподіваюсь.»

Присутні з захопленням прослухали історію створення цієї збірки, куди увійшли: пейзажна лірика, дитячі сторінки, гуморески, а також оповідання про фортецю – «Дівоча вежа», «Таємничий рів», «Кришталевий міст».

Гостя читала багато своїх віршів, на замовлення читала вірші раннього періоду, тематичні вірші. Розповіла про принципи віршування.

    З задоволенням відповідала на запитання присутніх про свою творчість, про те, як народжуються її вірші, та що надихає її на творчість.

До того ж, Анна організовує та проводить конкурси молодих літераторів, в якому приймає участь молодь зі всієї України.

Презентація пройшла надзвичайно цікаво, емоційно.

    Присутні з задоволенням і вдячністю сприйняли зустріч з Анною. Всі охочі змогли придбати її книгу «Я мрію. Я живу. Я сподіваюсь.»

Співробітники Публічної бібліотеки дуже вдячні Анні за подаровану книгу.

Бажаємо творчих успіхів цій чудовій людині та чекаємо на нові зустрічі.

Втіха у примітиві

     175-ту річницю від дня народження Поля Ежена Анрі Гогена -- французького художника, графіка і гравера -- відзначили в Публічній бібліотеці.

Поль Гоген (1848 – 1903) – французький художник, графік, гравер.     Народився в Парижі 7 червня 1848 в сім’ї журналіста і франко-перуанки.     Спочатку своїй біографії Поль Гоген був моряком, пізніше успішним біржовим брокером в Парижі. У 1874 році він почав малювати, спочатку по вихідних. До 35 років за підтримки Каміля Піссаро Гоген повністю присвятив себе мистецтву, залишивши свій спосіб життя, віддалившись від дружини і п’ятьох дітей. Встановивши зв’язок з імпресіоністами, Гоген виставляв з ними свої роботи з 1879 по 1886 рік. У наступному ж році він виїхав до Панами і Марітініку.

    Борючись з «хворобою» цивілізації, Гоген вирішив жити за принципами первісної людини. Однак фізичні хвороби змусили його повернутися до Франції. Наступні роки Гоген провів у Парижі, Бретані.     У 1888 році Гоген і Еміль Бернар висунули синтетичну теорію мистецтва (символізм), надаючи особливого значення площинах і віддзеркаленню світла, неприродним квітам у з’єднанні з символічними або примітивними об’єктами. Картина Гогена «The Yellow Christ» є характерною роботою для того періоду. У 1891 Гоген продав 30 полотен, а потім на виручену суму відправився на Таїті. Там він провів два роки, живучи бідно, намалював деякі з останніх своїх робіт, а також написав «Ноа Ноа» – автобіографічну новелу.

    У 1893 році Гоген повертається до Франції. Він представив кілька своїх робіт. Цим художник відновив інтерес публіки, але заробив дуже мало грошей. Зломлений духом, хворий на сифіліс, який заподіював йому біль вже багато років, Гоген знову переїздить до південних морів, в Океанію. Там були проведені останні роки життя Гогена, там же він безнадійно, фізично страждав. У 1897 році Гоген намагався вчинити самогубство, але не зміг.

    1897 р. Ґоґен бере участь у виставках художників-імпресіоністів. Деякий час він товаришував з Ван Ґоґом, але, через складні темпераментні характери, разом вони не змогли довго жити. В 1891 р. Ґоґен від’їжджає на Таїті, де в 1892 році пише аж 80 полотен.     У 1901 році він остаточно перебирається на о. Хіва-Хоа, де бере собі в дружини молоду таїтянку, працює на повну силу: пише пейзажі, оповідання, працює журналістом.     Помер Поль Ґоґен 8 березня 1903 р.     На великих площинних полотнах він створює статичні і контрастні за кольором композиції, глибоко емоційні і одночасно декоративні.     Сьогодні Гоген вважається художником, який надав надзвичайно великий вплив на сучасне мистецтво. Він відмовився від традиційного західного натуралізму, використовуючи природу, як вихідну точку до абстрактних фігур і символів. Він виділяв лінійні зразки, разючі колірні гармонії, які просочували його картини сильним почуттям таємничості. За свою біографію Гоген пожвавив мистецтво ксилографії, виконавши вільні, зухвалі роботи ножем, а також виразні, що не відповідають нормам форми, сильні контрасти. Крім того Гоген створив кілька прекрасних літографій, гончарних робіт.     У США представлено безліч робіт Гогена, включаючи « The Day of the God», «Ia Orana Maria» (1891), «By the Sea» (1892) , «Where do we come from? What are we? Where are we going?» (1897).

Краю мій, тобі моя любов!

 Краєзнавча діяльність бібліотек – це величезне поле діяльності, багатогранне і невичерпне. Гуманітарно-просвітницька, краєзнавча діяльність бібліотеки особливо важлива для молоді. Потреба у глибокому пізнанні історії рідного краю з його видатними особистостями має стати природним бажанням кожної людини.

Співробітники Публічної бібліотеки провели для учнів огляд книжкової виставки «Краю мій, тобі моя любов!», розповіли дітям про видання, присвячені історії Білгорода-Дністровського - про його розвиток, підприємства, пам'ятні місця та про його людей - істориків-краєзнавців, письменників, людей, які зробили свій внесок у розвиток міста

В долонях Всесвіту – Земля!

     До Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища, який відзначається 5 червня, Публічна бібліотека підготувала презентацію «В долонях Всесвіту – Земля!» та виставку книжок, привертаючи увагу громадськості до проблем довкілля.

Охорона навколишнього природного середовища – це система державних, суспільних та міжнародних заходів, які забезпечують раціональне використання, відновлення, примноження та збереження природних ресурсів від руйнування, забруднення та виснаження.

Офіційно Всесвітній день охорони довкілля був заснований Генеральною асамблеєю ООН на її 27-й сесії 15 грудня 1972 р. Також була заснована нова організація в системі ООН — Програма ООН по навколишньому середовищу, під егідою якої з тих пір і відзначається всім світовим співтовариством щорічно День охорони довкілля.

Цей День дає можливість кожному з нас прийняти на себе відповідальність за турботу про нашу планету й активно сприяти змінам.

Ми всі живемо на одній планеті і, забруднюючи її, шкодимо у першу чергу самим собі та своїм нащадкам. Кожен для себе повинен знайти шляхи для покращення навколишнього середовища. Разом ми здатні зробити довкілля кращим, і надалі не забувати про його охорону та збереження природних скарбів.

Саме від нас залежить наше майбутнє!

Права людини починаються з прав дитини

    Основним міжнародним документом, в якому викладені права дитини, є Конвенція ООН про права дитини. В українському законодавстві правовими документами, які регулюють це питання, є Конституція України, Сімейний кодекс України, Закон України “Про охорону дитинства” та Цивільний кодекс України.

Огляд юридичної літератури «Права людини починаються з прав дитини» провели з групами читачів співробітники Публічної бібліотеки.