1941–1945… Лише тире розділяє ці дати, а в житті — понад 20 мільйонів загиблих, яких забрала війна та страшні сліди, які вона залишила. Територією України фронт прокотився двічі і перетворив на руїни та згарища 714 міст і 28 тис. сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами…
«Коли говорять гармати, музи мовчать» - цей давній вислів в історії людства інколи не підтверджується. Так було і в роки Великої Вітчизняної. Ревли гармати, гуркотіли танки, йшла в атаку піхота, горіли міста і села, на землю прийшло тяжке лихоліття. У цей грізний час з особливою виразністю розкривається роль палкого письменницького слова, вражаючої сили набувають яскраві публіцистичні твори, звучить натхненна мужня й ніжна поезія.
Події цієї війни знайшли свій відбиток у творчості багатьох письменників, особливо тих хто був на фронті, чиє дитинство або юність опалила війна: Олександр Довженко, Андрій Малишко, Павло Тичина, Максим Рильський, Олесь Гончар, Ліна Костенко, Григір Тютюнник, Олексій Коломієць, Платон Воронько, Остап Вишня, Максим Танк.
Українські радянські письменники відчули себе солдатами з першого дня війни. Поети, прозаїки, драматурги пішли до військоматів, одягли шинелі, взяли зброю і поїхали на фронт. Серед них були Микола Бажан, Олександр Корнійчук, Андрій Головко, Іван Ле, Кость Герасименко, Сергій Воскрекасенко, Юрій Шовкопляс, Леонід Первомайський, Петро Дорошко, Олекса Десняк, Степан Крижанівський, Любомир Дмитерко, Анатолій Шиян. Настала сувора грізна година..Смертельна небезпека нависла над головою вітчизни. Кожний з письменників мав можливість довести, як глибоко й гаряче любить він свій народ, свою рідну землю.
В роки війни активно працювали всі основні сили української прози: Іван Ле і Юрій Яновський, Андрій Головко і Юрій Смолич, Петро Панч і Семен Скляренко, Анатолій Шиян і Леонід Смілянський, Натан Рибак, Олекса Кундзіч, Вадим Собко, Василь Кучер.
Тема війни продовжувала лишатися однією із провідних у літературі повоєнних років, оскільки тисячі жертв, понад два роки окупації не дозволяли письменникам забувати про поразки і перемоги. Особливої актуальності ця тема набула в художньому доробку «шістдесятників», оскільки всі вони були «дітьми війни»: Гр. Тютюнник, Є. Гуцало, В. Дрозд, Вал. Шевчук; у поезії – Л. Костенко, В. Симоненко, М. Вінграновський, І. Драч.
«Коли говорять гармати, музи мовчать» - цей давній вислів в історії людства інколи не підтверджується. Так було і в роки Великої Вітчизняної. Ревли гармати, гуркотіли танки, йшла в атаку піхота, горіли міста і села, на землю прийшло тяжке лихоліття. У цей грізний час з особливою виразністю розкривається роль палкого письменницького слова, вражаючої сили набувають яскраві публіцистичні твори, звучить натхненна мужня й ніжна поезія.
Події цієї війни знайшли свій відбиток у творчості багатьох письменників, особливо тих хто був на фронті, чиє дитинство або юність опалила війна: Олександр Довженко, Андрій Малишко, Павло Тичина, Максим Рильський, Олесь Гончар, Ліна Костенко, Григір Тютюнник, Олексій Коломієць, Платон Воронько, Остап Вишня, Максим Танк.
Українські радянські письменники відчули себе солдатами з першого дня війни. Поети, прозаїки, драматурги пішли до військоматів, одягли шинелі, взяли зброю і поїхали на фронт. Серед них були Микола Бажан, Олександр Корнійчук, Андрій Головко, Іван Ле, Кость Герасименко, Сергій Воскрекасенко, Юрій Шовкопляс, Леонід Первомайський, Петро Дорошко, Олекса Десняк, Степан Крижанівський, Любомир Дмитерко, Анатолій Шиян. Настала сувора грізна година..Смертельна небезпека нависла над головою вітчизни. Кожний з письменників мав можливість довести, як глибоко й гаряче любить він свій народ, свою рідну землю.
В роки війни активно працювали всі основні сили української прози: Іван Ле і Юрій Яновський, Андрій Головко і Юрій Смолич, Петро Панч і Семен Скляренко, Анатолій Шиян і Леонід Смілянський, Натан Рибак, Олекса Кундзіч, Вадим Собко, Василь Кучер.
Тема війни продовжувала лишатися однією із провідних у літературі повоєнних років, оскільки тисячі жертв, понад два роки окупації не дозволяли письменникам забувати про поразки і перемоги. Особливої актуальності ця тема набула в художньому доробку «шістдесятників», оскільки всі вони були «дітьми війни»: Гр. Тютюнник, Є. Гуцало, В. Дрозд, Вал. Шевчук; у поезії – Л. Костенко, В. Симоненко, М. Вінграновський, І. Драч.
Сьогодні тема Другої світової війни себе ще не вичерпала. Зображення війни потребує від письменника справжнього історичного дослідження та висновків. Білгород-Дністровська центральна міська бібліотека ім. М. Горького пропонує до вашої уваги українські та зарубіжні художні книги про війну з наших нещодавніх надходжень. Про фронт і підпілля, смерть і виживання, жорстокість і людяність. Про Голокост, концтабори, остарбайтерів... Про події, про які ми вже не почуємо із живих розповідей очевидців. Про різні грані війни у різних країнах. Різні події, різні погляди…
Комментариев нет:
Отправить комментарий