Ще юнаки, ще майже діти,

А навкруги і смерть, і кров.

“На порох стерти, перебити!” —

Іде на Київ Муравйов.

Полків його не зупинити,

Та рано тішаться кати:

Коли стають до зброї діти,

Народ цей — не перемогти!

Ці рядки український поет Микола Луків присвятив подвигу української молоді – студентам і гімназистам, – які 29 січня 1918 року прийняли нерівний бій з більшовиками біля станції Крути та поклали на вівтар свободи найдорожче – власні життя.

Бій під Крутами – одна з тих сторінок історії, що привертають увагу суспільства, та в яких завжди переплітається правда із вимислом, міфами та спробами політичних спекуляцій.

Героїчному подвигу юнаків, що полягли за незалежність молодої батьківщини, були присвячені виставка-спогад «Тут юнь прекрасна і свята встелила землю в мить єдину» та історична відеомандрівка «Понад Крутами – вічність у сурми сурмить», проведена для учнів 101-ої групи Академічного ліцею м. Білгорода-Дністровського.

За різними джерелами, українська сторона втратила вбитими від 300 до 400 чоловік, але змогла затримати більшовицьку армію, вигравши для УНР трохи часу. Ця затримка дала змогу Центральній Раді заключити Берестейський мир 9 лютого 1918 року, де Українська Народна Республіка була визнана незалежною та рівноправною державою.

Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму й жертовності в боротьбі за незалежну Україну, символом мужності та беззастережної любові до власної Батьківщини.