На скибку хліба я дивлюся, Рум’яну, білу, запашну. На скибку хліба я молюся, До неї руки простягну. Молюсь за тих, хто скибки тої Не дочекавсь, заснув навік Зими холодної, лихої В той чорний, 33 – ій рік. Минуле століття пронеслось над Україною страшним голодомором 1932 –1933 років. Указом президента В.А.Ющенка було запроваджено День пам’яті жертв голодоморів, який щороку відзначається в четверту суботу листопада. Голод 1932-1933 рр. – наслідок розрухи, прорахунків економічної політики, що призвело до дезорганізації й деградації сільськогосподарського виробництва, непосильних для селян хлібозаготівель, надмірного хлібного експорту, небажання колгоспників працювати в громадському господарстві, конфіскації владою у селян продовольчих запасів. Безпосередньою причиною голоду стала примусова, з широким застосуванням репресій колективізація, проведення згубної для селянства хлібозаготівельної кампанії, грубі адміністративні методи керівництва колгоспами. Дуже важко усвідомити, що на найродючіших землях однієї із найпотужніших у світі землеробських цивілізацій в цілком нормальний за урожайністю рік загинуло від голоду, за різними відомостями, від 3,5 до 10 млн. людей, майже третина яких – діти. Наша панорама фактів «Ціна хлібної скоринки» присвячується пам’яті мільйонів селян, які загинули мученицькою смертю від голоду 1932 – 1933 років.