"Титан Ренесансу"

Леонардо да Вінчі народився 15 квітня 1452 року в невеликому місті Вінчі, недалеко від Флоренції. Дома, крім читання, письма і арифметики його навчили елементарної латині, музики і співу. Помітивши захоплення сина малюванням і ліпкою, батько Леонардо - П’єро да Вінчі віддає сина на навчання до знаменитого скульптора і живописця Андре́а дель Верро́ккьо, де Леонардо створився, як художник і в значній мірі як учений. Тут виховували любов до природи, точного малюнку і точного моделювання. Зацікавився живописом Леонардо з юного віку, а з 15 років маленький Леонардо довгі роки мандрував Італією, займався математикою, інженерними справами. Сам Да Вінчі в різні періоди свого життя вважав себе найперше інженером або ученим і мистецтво завжди для нього було наукою. Займатися мистецтвом означало для нього створювати наукові викладки, спостереження і досліди. Геніального італійця епохи Відродження знають, насамперед, як талановитого художника, скульптора, архітектора. Як живописець, він створив приголомшливий ефект димки між картиною і глядачем. Його художня спадщина не численна, у всьому світі на слуху назви таких його картин, як «Дама з горностаєм», «Джоконда», «Мадонна Літта», «Благовіщення», «Таємна Вечеря», «Портрет Джіневри деї Бенч» та ін.. Кілька років тому світ накрила хвиля таємничого «Коду да Вінчі». Сюжет книги був створений американським письменником Деном Брауном та його посиланням на картини Леонардо да Вінчі «Мона Ліза» і «Тайна вечеря», в яких присутній ключ до великих таємниць. Про все це та багато інших фактів з життя Леонардо да Вінчі дізналися присутні на мистецькій мандрівці «Титан Ренесансу» в центральній міській бібліотеці ім. М.Горького. Більше інформації про великого і загадкового Леонардо да Вінчі можуть дізнатися жителі нашого міста, завітавши до бібліотеки і ознайомившись з книжковою виставкою «Титан Ренесансу».

Великдень

Співають дзвони святого храму, 
Велика радість: Христос Воскрес! 
До свята Паски , хай світлими стануть, 
Землі цвітіння і синь небес. 
Нехай добро Вам зігріє серце, 
Любов і віра в душі живуть, 
Нехай у Вашому домі щастя 
Назавжди ангели збережуть!

Рубрика "Співці Бессарабського краю". К.Ковальджи

День поэзии

Газеті "Літературна Україна" - 90!

Великих слів – велика сила!

Великих слів – велика сила!

        Чи задумувались ви коли-небудь, звідки в душі людини народжуються вірші? Від чого з’являється дивовижний дар,  який спонукає звичайні слова звучати по-новому, від яких сильніше б’ється  серце і захоплює подих? Поетичне слово містить у собі якусь незриму, непомітну і водночас велику силу.        У краєзнавчій вітальні  центральної міської бібліотеки ім. М. Горького  відзначили Всесвітній день поезії, організувавши поетичний зорепад «Великих слів – велика сила». Всесвітній день поезії  відзначається щороку в день весняного рівнодення – 21 березня. Ведуча Інна Таран привітала всіх з цим святом, розповіла про історію його виникнення, звернула увагу присутніх на яскраву книжкову виставку, присвячену поетичній творчості. Бібліотекарі  Олена Штереб  та Раїса Неручева зачитали вірші, передавши естафету  справжнім митцям -   майстрам  пера і слова  - членам  асоціації літераторів Бессарабії «Буджак»(П.Антонов, Г. Годлевський, В. Дудаш, А. Задорожний, І. Зіміна, О. Кардаш, К. Кисіль, М. Сухопаров, Б. Устименко, Г. Чебаненко, керівник -  І.Г.Пораденко).  

           Білгород-Дністровський, слався, рідне місто
         Там, де Чорне море, де Дністер-ріка… -  такі зворушливі слова та музика гімну нашого міста (сл. Павла Антонова-Дністрова, муз. Ігора Пораденка) стали початком  поетичних  читань. Поети читали свої твори, ділилися роздумами  та секретами творчості, розповідали про джерела свого натхнення. Відкриттям зустрічі став Владислав Сухаренко – лікар за освітою, а за покликанням душі – творча особистість. Його «віршовані роздуми лікаря» та «сухаризми», написані в поетично-афористичній та гумористичній формі, не залишили нікого байдужим.  Пісні під гітару у виконанні поета та музиканта Олега Круппа  зворушили серця присутніх, додавши ще одну часточку доброго настрою до теплої атмосфери зустрічі. Зі словами подяки  та добрими побажаннями виступили З. Нікуліна та Л. Устюжина.

     Митець живе доти, доки живуть його твори – тож нехай їх творчість надихає ще не одне покоління наших земляків.  Кожен вірш — це сповідь поета, якийсь незабутній епізод з його життя. Переконатись  в цьому  мали змогу усі присутні. Зустріч вийшла щирою, теплою, спілкування – живим, цікавим та відвертим.

Поэзия

Поэзия