Чесні люди не приховують своїх справ

 У Публічній бібліотеці діє книжкова виставка «Чесні люди не приховують своїх справ», присвячена 205 - річчю з дня народження Е́мілі Бро́нте.

Е́мілі Бро́нте — англійська письменниця та поетеса, авторка роману «Буремний перевал» , народилася 30 липня 1818 року.

Емілі — середня з трьох сестер Бронте. Вона публікувалася під псевдонімом Елліс Белл. За своє коротке життя опублікувала тільки збірку поезій зі своїми сестрами: «Поезії Каррер, Елліс та Ектон Белл» та роман «Буремний перевал», завдяки якому стала значною постаттю в англійській літературі.

Запрошуємо всіх бажаючих познайомитися з творчістю письменниці!

Великий дар хрещення

     В 2023 році Україна вдруге відзначатиме День Української Державності, встановлений Указом Президента України від 24 серпня 2021 року. Ця пам’ятна дата покликана нагадувати, що українське державотворення має понад тисячолітню традицію, а його витоки – у Руській середньовічній державі, центром якої був Київ.

    

    27 липня бібліотекарі Публічної бібліотеки провели історичний екскурс «Державність вимріяна поколіннями» для підоблікових осіб відділу Пробації.

    На заході бібліотекарі розповідали про тисячолітнє державотворення нашої країни, про всіх тих, хто доклав і докладає зусилля, щоб наша Україна була державою, а це значить – запорука існування Української нації.

В читальному залі оформлена книжкова виставка «Великий дар хрещення».

Запрошуємо всіх бажаючих відвідати нашу бібліотеку!

Я нікому не бажаю зла

 

    До 145-річчя від дня народження Януша Корчака - польського педагога, письменника, лікаря та громадського діяча, в Публічній бібліотеці оформлена книжкова виставка «Я нікому не бажаю зла».

Запрошуємо всіх бажаючих до перегляду виставки!

Я́нуш Корчак справжнє ім'я Генрик Гольдшмідт, відомий також як Старий Лікар або Пан Лікар [часом пишеться як одне слово]; 22 липня 1878 або 1879, Варшава — 6 або 7 серпня 1942, Треблінка, Польща) — польський лікар, педагог, письменник, публіцист, громадський діяч єврейського походження. Загинув у німецькому таборі смерті в 1942 р.

Педагог-новатор, автор праць із теорії й практики виховання. Зачинатель діяльності на захист прав дитини і повної рівноправності дітей. Як директор сиротинця створив, зокрема, дитячий товариський суд, де діти самі розглядали справи, які самі подавали, а також могли позиватися до цього суду на своїх вихователів. «Чудова людина, що мала відвагу довіряти дітям і молоді, якими займалася, настільки, щоб передати в їхні руки питання дисципліни й довірити окремим дітям найскладніші завдання, пов'язані з дуже великою відповідальністю», — сказав про Корчака відомий швейцарський психолог Жан Піаже, відвідавши Дім Сиріт, створений Корчаком.

    Корчак створив перший часопис, що друкував матеріали, які надсилали діти й був призначений насамперед для юних читачів — Mały przegląd («Малий пшегльонд», «Малий огляд»). Був одним із піонерів досліджень у галузі розвитку й психології дитини, а також виховної діагностики.

Польський єврей, що все життя заявляв про свою належність до обох націй.

Син неспокійного часу

   Джеймс Олдрідж народився 10 липня 1918 року в австралійському Уайт-Хіллі в багатодітній сім’ї. Грошей було мало, тому жили скромно, одяг ніколи не купували, а шили й перешивали, передавали від старших молодшим.

    Навчався в Мельбурні в комерційному коледжі. Вчиться у Лондонському економічному університеті, потім у Оксфордському університеті, відвідує льотні курси і активно працює у лондонських газетах.

Під час Другої світової війни Джеймс Олдрідж був журналістом та військовим кореспондентом на Близькому Сході. Його безпосередні спостереження й дали йому матеріал для перших романів.

Його перший роман «Справа честі» був опублікований в 1942 році і відразу зарекомендував себе як бестселер.

Другий роман письменника «Морський орел» був опублікований в 1944 році.

Одним з найбільш успішних і широко відомих романів письменника став «Дипломат», опублікований в 1949 році. Автор понад 30 книг.

Письменник довго жив у Каїрі, якому присвятив книгу «Каїр. Біографія міста»(1969 рік).

З середині 1960-х Олдрідж пише, в основному, книги для дітей і підлітків.

У 1972 році став лауреатом Міжнародної Ленінської премії «За зміцнення миру між народами». У тому ж році був нагороджений Золотою медаллю Міжнародної організації журналістів.

23 лютого 2015 письменник помер у віці 96 років.

Літературне розмаїття України

 Літературна дегустація «Літературне розмаїття України» в Публічній бібліотеці. Свою творчість презентує юна поетеса, член асоціації літераторів Бессарабії «Буджак», бібліотекар - Вікторія Осадчук.

Краса у камені

     

1 липня відзначається День архітектури України – професійне свято українських архітекторів і цінителів архітектурних шедеврів країни.

    Архітектура має велику мистецьку силу, її вплив ми відчуваємо на собі скрізь і завжди. Архітектура України різноманітна.

В Публічній бібліотеці з нагоди свята оформлена книжкова виставка – знайомство «Краса у камені». До уваги користувачів на виставці представлені фото матеріали, альбоми, книги про пам’ятники та старі архітектурні спорудження нашого міста.

                                Запрошуємо всіх бажаючих до перегляду виставки!

Стабільність Конституції-стабільність держави

    28 червня наша країна урочисто відзначає День Конституції України – Основного Закону нашої держави, де закріплені одвічні фундаментальні цінності українців. Це – свобода, справедливість, гідність, демократія, правова держава та мир.

 Усім своїм змістом Конституція спрямована на забезпечення суверенітету України, становлення її як незалежної правової держави.

    Конституція постала не на порожньому місці. Біля її витоків – «Руська правда», «Литовські статути», акти періоду Гетьманщини («Березневі статті» тощо) – конституційні акти, що ставили Україну в один ряд з іншими європейськими країнами. Особливе місце в цьому переліку займає Конституція Пилипа Орлика 1710 року. У цьому документі задекларовано основні засади розбудови демократичної держави.

    У період Української революції 1917-1921 рр. конституційний процес розпочався відразу після проголошення Першого універсалу Центральної Ради. 29 квітня 1918 р. Центральна Рада прийняла Конституцію Української Народної Республіки. УНР проголошувалася суверенною державою, «самостійною і ні від кого незалежною».

    Державотворчі процеси цього періоду були припинені тривалою окупацією українських земель східним сусідом. Свого часу абсолютна монархія Російської імперії не потребувала будь-яких конституцій. Натомість Радянський Союз, де авторитаризм і тоталітаризм досягли крайньої стадії, навпаки, за кілька десятиліть наплодив таку кількість основних законів, якої для цивілізованих країн вистачило б на тисячоліття. Втім, усі вони лише декларували певний набір демократичних цінностей, за ширмою яких поставала нова імперія, набагато страшніша за всі попередні.  

Станцой М.Ф.

 Першу радянську Конституцію України прийняли у березні 1919 р., яка  була калькою Конституції Російської Федерації. Світле майбутнє мала уособлювати диктатура пролетаріату і повна солідарність з іншими радянськими республіками задля «спільної боротьби за торжество світової комуністичної революції».

    Після утворення у 1922 р. СРСР, загальносоюзну Конституцію прийняли в 1924-му. На ХІ Всеукраїнському з’їзді рад 1929-го оформлено нову Конституцію УСРР.

    Поки українці через колективізацію, розкуркулення та Голодомор-геноцид на практиці знайомилися з тріумфом радянської «демократії», у Кремлі  відреагували на подію «величезного історичного значення» – побудову соціалізму в СРСР. У 1936 р. постала нова, так звана «сталінська», Конституція СРСР, яка законодавчо закріпила перемогу соціалізму.

Після розвінчання культу особи Сталіна відкривалися нові обрії ідеального суспільства. Партійні керманичі розгледіли нові демократичні стандарти, і спочатку в СРСР (жовтень 1977-го), а там і в Україні винайшли рецепт суспільного ідеалу, оформленого в конституції Української РСР 20 квітня 1978 р.

Крах радянської імперії став крахом і основного закону, який, попри всі гучні епітети, узаконював тоталітаризм і був непридатним для побудови правового, демократичного суспільства.

    Процес творення нової Конституції розпочався із прийняттям Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 р. Справу прискорив розпад СРСР та Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. Всеукраїнський референдум засвідчив підтримку проголошення незалежності України. Більшість країн світу визнали Україну суверенною державою. Тож актуалізувалося питання прийняття основного закону. Однак протистояння між президентом та парламентом істотно затягнуло конституційний процес.

    Конституційна комісія підготувала проект Конституції України. 1992-го року відбулося його всенародне обговорення і 26 жовтня 1993-го вироблено остаточний варіант. Далі справа забуксувала майже на рік. У листопаді 1994 р., після дострокових президентських і парламентських виборів, нові народні обранці створили ще одну Конституційну комісію. Черговою віхою стало 8 червня 1995-го – день підписання Конституційного Договору між президентом і Верховною Радою про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період прийняття нової Конституції України.

    Попри локальні успіхи процес затягнувся. Україна залишалася останньою із держав колишнього СРСР, яка не мала власної Конституції.

    Проект Конституції України 1996 року.

    Доволі легко вирішилося мовне питання: українська стала єдиною державною мовою, але Конституція гарантує вільний розвиток та використання російської і інших мов національних меншин.

    Конституція 1996 р. стала першою Конституцією незалежної України, закріпивши правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, основні права і свободи українських громадян. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість, безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Конституція України містить норми прямої дії. Одним із ключових положень стала 5-а стаття Конституції, згідно якої «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ».

    Власне, конституційний процес не завершився прийняттям Конституції 28 червня 1996 р. Він триває увесь час, поки існує держава і розвивається суспільство.