Міжнародний день рідної мови

в бібліотеці ім.М. Горького.

 

Віртуальна виставка « Реквієм Небесній Сотні»

20 лютого назавжди увійшло в історію України як день жалоби і пам’яті. Ще за часів подій Майдану українські митці працювали над створенням тематичних літературних творів, аби цей важливий період в житті України не залишився забутим.

Вшановуючи пам'ять Героїв, бібліотека ім. М. Горького підготувала віртуальну виставку « Реквієм Небесній Сотні», на якій представлена література з нашого фонду.

Пам’ятаємо Героїв Небесної Сотні!

https://www.youtube.com/watch?v=ROsSyByJEC4

 

"Мужність залишається в віках"

Щорічно український народ, підтримуючи зв’язок поколінь, віддає глибоку шану солдатам і офіцерам, рядовим і генералам, робітникам і службовцям, які пройшли вогняне горнило бойових дій у Республіці Афганістан та інших «гарячих точках» планети. 15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, а для переважної більшості українців – це день вшанування пам’яті загиблих воїнів-афганців.

Минають дні, ідуть роки.

Життя листки перегортає.

А біль Афгану – навіки,

В душі чомусь не замовкає.

Я повернувся з тих завій,

Але тривожать сни, як рани,

Що ми ведемо смертний бій,

І що товариш все ще з нами.

Гірський суворий перевал,

Розщелина…Важке каміння…

Товариш мій від кулі впав,

І смерть нагадує про тління.

Живу. Валерія - нема.

Немає сина, брата, друга.

І тиша скрикує німа,

І не стихає в серці туга.

Я там, ще й досі на війні,

Обличчя вгадую знайомі

І з другом бачуся у сні.

І кличу все його додому…

Хай земля наша рідна і земля всього світу не здригається від полум’я нових воєн. Любові великої і небесної, миру і злагоди дай, Господи, моєму народові і всім народам сущим на землі.

                     " Даруйте книги з любов'ю"

Хто надав благодіяння, повинен мовчати;

розповідати про нього повинен той, хто

його отримав.

(Сенека)

Є люди, справи і вчинки яких викликають почуття глибокої поваги, наповнюють душу радісним добрим світлом і сердечним теплом. Ці люди мають рідкісну для нашого часу рису характеру - вони вміють віддавати, дарувати - безоплатно, безкоштовно ... Щедрий дар душі благородної ...

14 лютого – Міжнародний день дарування книг. Це добровільна ініціатива, започаткована у 2012 році американкою Еммі Бродмур, спрямована на підвищення інтересу та доступу до книг і бібліотек.

До цієї дати в Білгород-Дністровській центральній міській бібліотеці ім. М.Горького оформлена книжкова виставка-подарунок «Даруйте книги з любов’ю». Колектив бібліотеки від щирого серця хоче подякувати всім нашим дарувальникам, сказати їм щире сердечне «спасибі» за їх безцінні дари, за щедрість душі і доброту серця, за любов до людей, книги та бібліотеки! Запрошуємо всіх долучитися до цієї благородної справи! Даруйте книги – своїм коханим, своїм друзям, своїй бібліотеці!

                Подарунок бібліотеці    😍😍😍

Висловлюємо щиру подяку Білгород-Дністровській міській раді та КП «Акермантурінвест» за подарунок – туристичний альманах «Білгород – Дністровський». Впевнені – це видання стане важливою частинкою краєзнавчого фонду нашої бібліотеки. Отже, якщо ви шануєте історію нашого краю і прагнете її глибше пізнати, то цей альманах саме для вас. Запрошуємо до бібліотеки!

"Книжкова  новорічна ялинка"

 Ялинку ми прибрали,

Прикраси почіпляли.

Лежать на ній яскраві

І райдужні книжки.

Усі ми в коло стали

І дружно заспівали:

— Вітаєм з Новим роком

І шлем усім привіт!

Нехай в новому році

Щодня й на кожнім кроці

Дива чарівні стануться

І мрії всі збуваються!

Колектив центральної міської бібліотеки ім. М.Горького щиро вітає всіх з Новим роком!!!

                  "Феєрія барв Катерини Білокур"

 Катерина Білокур – українська художниця-самоучка, яку звеличував Пікассо.

Входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України. Квіти для Катерини Білокур були втіленням найошатнішої краси буття. Художниця їх ніколи не рвала, бо вважала це вбивством. Малюючи квіти, Білокур ішла з мольбертом до них і працювала над картиною біля мальв чи кущів жоржин.

Часто, задумавши намалювати якусь квітку, Катерина Білокур проходила багато кілометрів, поки не знаходила її.

«Квіти, як і люди, – живі, мають душу! А зірвана квітка – вже не квітка», – вважала художниця.