Публічна бібліотека Білгород-Дністровської міської територіальної громади

понедельник, 25 мая 2020 г.

Виставка- портрет( Е.Золя)

«Творчість як дзеркало душі» - таку назву має виставка- портрет, присвячена 180-річчю від дня народження Еміля Золя – французького письменника, класика світової літератури і одного з найважливіших представників реалізму. Золя був також публіцистом, критиком та політичним активістом. Його романи представляють важливу епоху в історії французької літератури. Цей прозаїк стояв біля витоків жанру натуралістичного реалізму, який відстоював зображення життя таким, яким воно є насправді, з максимальною точністю і достовірністю, без безликого узагальнення.
Свою літературну діяльність майбутній відомий письменник почав в якості журналіста в Парижі. На початку 1860-х років він закінчив свої перші книги, які вже на той час відрізнялися несподіваним натуралізмом, а іноді і жорстокістю - романи «Казки до Нінон», «Сповідь Клода», «Марсельські таємниці», «Тереза Ракен».
Через деякий час Еміль Золя береться за роботу над своєю найважливішою та об'ємною працею - 20-томною сагою про сімейство Ругон-Маккари, де послідовно розповідає про життя однієї великої родини, зображуючи поступову еволюцію одних і тих самих персонажів на тлі важливих історичних подій. При цьому сімейство настільки велике, що різні його представники проникають практично в усі важливі верстви французького суспільства - від представників влади і буржуазії до пролетаріату і соціальних низів.
Хоч весь цикл і складається з 20 книг, між ними немає чітко вираженої сполучної сюжетної лінії: кожен твір - закінчена і самодостатня історія. Автор детально зображує устрій суспільства того часу, політичних і соціальних інститутів, побуту, різних підприємств. Перші книги цієї серії не здобули велику популярність серед читачів або критиків. Зате вже сьомий твір «Пастка» робить письменника справжньою зіркою і вирішує всі його фінансові проблеми.
«Ругон-Маккари »писалися з 1871 по 1893 роки. Багато з романів, що ввійшли до двадцятитомного циклу, стали культовими і сприймаються як самостійні твори. Це, наприклад, знамениті «Жерміналь», «Нана», «Черево Парижа», «Людина-звір».
Двадцять книг із серії «Ругон-Маккари» - головне літературне досягнення письменника, яке забезпечило йому вічну славу і шану в історії літератури.
Сьогодні спадщина Еміля Золя - важливий і невід'ємний етап в історії становлення французької літератури, а також вершина жанру натуралізму. Сучасні читачі у відгуках про книги Еміля Золя переважно наголошують на тому, наскільки детально і цікаво письменник передає життя суспільства середини XIX століття. І нехай при цьому в його творах практично відсутня інтрига, вони представляють собою важливу історичну цінність.

180 років з часу виходу у світ першого «Кобзаря»

180 років з часу виходу у світ першого «Кобзаря».

Писати вірші Тарас Шевченко почав ще кріпаком, за його свідченням, у 1837 році і через рік, коли він вже став вільною людиною та був зарахований студентом до Петербурзької академії мистецтв, про його пристрасть до поезії стало відомо поету Євгену Гребінці.
Перше видання віршів Тараса Шевченка вийшло проти його волі. Друг поета Михайло Лазаревський згадував: «Шевченко розповідав мені, що перше видання вийшло майже проти його волі й що при розрахунках із видавцем він одержав непомірно малу вигоду».
В кінці 1839 року Є. Гребінка познайомив Шевченка зі своїм приятелем відставним штаб-ротмістром, полтавським поміщиком Петром Івановичем Мартосом, небайдужою до літератури людиною. За рекомендацією Гребінки він замовив у Шевченка ,молодого, але вже відомого в Петербурзі художника, свій акварельний портрет. Під час одного із сеансів, коли йому довелось позувати у квартирі художника, той відлучився на хвилинку, і Мартос побачив на підлозі якісь аркуші паперу. Він їх підняв – це виявилися рукописи з Тарасовими віршами. Мартос був вражений прочитаним.
"Знаєте автора?" — запитав, у художника, коли той повернувся. Тарас знітився: "Так, — і додав — Знаю, бо це я". Витягнув із-під ліжка коробку, у якій тримав увесь поетичний доробок. Коли Мартос простяг руку до купки паперів, Шевченко притис їх до грудей. "Прочитаю й неодмінно поверну", — запевнив його Петро Іванович.
Віддаючи вірші, Тарас Шевченко попросив: "Нікому не показуйте". Мартос побожився, що не буде. А сам подався до Євгена Гребінки — найавторитетнішого поета в українській громаді тодішнього Петербурга.Гребінка вже знав твори Шевченка – готував добірку для збірника "Ластівка". Разом вирішили впорядкувати рукопис і видати книжкою.
Згодом Мартос згадував: "Багато праці коштувало мені умовити Шевченка. Нарешті він погодився, і я 1840 року надрукував "Кобзаря". Перше видання творів письменника вийшло 26 квітня в приватному видавництві в Санкт-Петербурзі.
Тарас Шевченко зізнавався, що як поет зростав на думах та піснях кобзарських. Безіменні народні співці передавали з покоління в покоління своє мистецтво, яке виховувало в народу патріотизм, почуття національної гордості, високу духовність. І з поваги до цих народних співців поет назвав збірник своїх творів «Кобзар». І з виходу збірки й самого Шевченка почали називати Кобзарем, навіть він сам писав про себе як про «безталанного старого кобзаря». Згодом деякі з повістей Шевченко підписував – Кобзар Дармограй.До цього першого видання «Кобзаря» ввійшло вісім поезій: "Думи мої, думи мої…", "Перебендя", "Катерина", "Тополя", "Думка" ("Нащо мені чорні брови…"), "До Основ'яненка", "Іван Підкова", "Тарасова ніч".
Зворот першого аркуша книжки прикрасили офортом "Кобзар із поводирем". Книгу надрукували тиражем 1 000 примірників, які мали 115 сторінок тексту, але більшість з них, після втручання цензора, були вилучені і знищені ще до початку продажу, та близько десяти, які Тарас Шевченко подарував друзям — лишились. Нині єдиний відомий примірник, що має 115 сторінок тексту, який належав Тарасу Шевченку і був вилучений у нього під час першого арешту, зберігається у Санкт-Петербурзі (Росія), а решта книжок мають 114 сторінок.
Зі всіх прижиттєвих видань творів перший «Кобзар» мав найпривабливіший вигляд: зручний формат, чіткий шрифт і був надрукуваний на якісному цигарковому папері з офортом на початку книги. Незважаючи на високу ціну в 1 карбованець сріблом, збірка була досить швидко розпродана.
«Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову», – писав Іван Франко.
Захід «Єднаймо душі словом Кобзаря!» відбувся 11 березня в ЦМБ ім. М.Горького. Учні 10 класу міського ліцею (класний керівник Л.В. Климчук) дізналися про історію видань «Кобзаря», перевірили свої знання біографії та творчості Т.Шевченка в бліц-вікторині, а також прийняли участь в конкурсі «Вільна трибуна», де дуже зворушливо читали вірші великого поета.
Т.Шевченко все своє життя, весь свій могутній талант присвятив українському народові: своїм сучасникам і нам, нащадкам. Будьмо вдячні йому і за «Мені 13-й минало», і за «Садок вишневий коло хати», і за «Катерину», за «Заповіт». Читаймо Шевченкові твори, вивчаймо їх, шануймо те, що залишив нам у спадок Великий Кобзар.

"Букет письменниць"

Джейн Остін, Леся Українка, Зінаїда Тулуб, Ірен Роздобудько, Маргарет Мітчелл, Люко Дашвар, Марко Вовчок, Оксана Іваненко, Олександра Марініна, Ліна Костенко... Жінки-письменниці відіграють надзвичайно важливу роль у житті будь-якого суспільства . Їхня творчість насичує навколишній світ свіжими фарбами, особливим світоглядом, душевними інтонаціями, новими ідеями. Ми щиро захоплюємося цілеспрямованістю, наполегливістю, оригінальністю і безстрашністю цих жінок, які сміливо говорять із суспільством через свої книги. Наша виставка запрошує всіх у світ літератури, авторами якої є жінки, і дарує вам святковий букет письменниць минулого та наших сучасниць. Напередодні свята 8 Березня бажаємо всім жінкам гарного настрою, миру в сім’ї, успіхів у кар’єрі, захоплень до душі, яскравих емоцій і вражень, щасливих усмішок, здоров’я в тілі, радості в очах, спокою в душі, любові в серці, легкості в ногах, приємних слів у вухах і красивих букетів у руках!

До 210-річчя великого піаніста

Музичний геній Федеріка Шопена

Видатний польський композитор Фрідерик Шопен - піаніст-віртуоз, «душа фортепіано», геніальний музикант. Всього 39 років тривало його життя, але його унікальні твори живуть, чарують людські серця, звучать на концертах піаністів світової величини.
Мелодії Шопена – немов низки добірних перлинок світлої печалі. Їх ніжні, невловимі чари полонять серце вишуканою простотою і щирістю. Творчість Шопена – це величезний світ незвичайної, таємничої краси.
«Безперечно музичний геній!» - таку назву мав вечір класичної музики, присвячений 210-річчю великого піаніста , на який ми запросили наших читачів 27 лютого. Розповідь про цікаві моменти з життя Ф. Шопена, поетичні рядки, на які надихнула поетів його геніальна творчість – все це супроводжувалось звуками чарівної шопенівської музики у виконанні концертмейстера

Л.І. Селезньової (Шабівська музична школа).

Краєзнавча вітальня

Зустріч з поетом Г. Чабаненко

13 лютого центральна міська бібліотека

ім. М.Горького організувала літературну зустріч для учнів п’ятих класів в зош с. Молога (класний керівник О.В.Полох). Бібліограф Марина Станцой розповіла про асоціацію «Буджак» , яка об’єднує літераторів Бессарабії, про письменницьку працю. Діти дискутували про те, які якості необхідні письменнику, чому не кожна людина здатна писати книги, складати вірші.

М.Станцой представила дітям поета Георгія Чабаненко, розповіла про його життєвий та творчий шлях. З юних років він вагався між двома напрямками - стати слідчим чи присвятити себе літературній діяльності. Зрештою, 25 років Георгій Васильович віддав роботі слідчого, важкій, копіткій, але по - своєму творчій. А коли став пенсіонером, зрозумів, що тепер має дуже багато вільного часу, от і згадав про своє юнацьке захоплення. Діти з інтересом слухали вірші, обговорювали їх, дізнавались нову для себе інформацію на історично-краєзнавчу тематику.

В кінці зустрічі Георгій Чабаненко в подарунок школі підписав буклет, підготовлений

ЦМБ ім. М. Горького.