"Місто, яке надихає…»

              Краєзнавчий поетичний нон-стоп «Місто, яке надихає…»

  В роботі центральної міської бібліотеки ім. М. Горького значне місце займає популяризація творчості місцевих авторів, сформовано та постійно поповнюється фонд краєзнавчої літератури та працює краєзнавча вітальня. Наше мальовниче місто, зі своєю неповторною красою та багатовіковою історією, завжди надихало поетів і письменників:

Мій рідний стоголосий краю!
Де б не була, до тебе я вертаюсь.
Люблю тебе безмежно та пишаюсь…
(В. Полева)

 Тому цьогорічний Всесвітній день поезії ми відзначили, організувавши краєзнавчий поетичний нон-стоп «Місто, яке надихає…» . У читальній залі зібралися члени асоціації літераторів «Буджак» - Ігор Пораденко, Фелікс Закіров, Борис Устименко, Володимир Дудаш, Ірина Рябченко, Павло Антонов, Ірина Зіміна, Анатолій Задорожний, Ольга Кардаш, Надія Байлук, Ксенія Кисіль. Вони представили шанувальникам поезії кращі взірці своєї творчості, присвячені нашому краю. Олег Крупп та Ольга Хорощенко об’єднали свої вірші з музикою, виконавши їх під гітару. Співробітники бібліотеки присвятили нашим поетам, які дарують оточуючим тепло серця, добрий настрій, які гарним словом доносять до нас красу і велич рідного краю відео – презентацію «Моє Біле місто».
Для кожної людини найдорожча та земля, той край, де вона народилася та живе. З любові до отчої землі починається все: молодість і чесність, гідність і повага до старших, а відтак – відповідальність за долю України. Поетичне слово наших талановитих земляків містить у собі якусь незриму, непомітну і водночас велику силу, будучи справжнім духовним скарбом рідного краю.

Поэты Аккермана о весне, о женщинах, о любви

Літературно-поетична година

   Літературно-поетична година "Грані таланту Кобзаря".

  Тарас Григорович Шевченко за сучасних українських реалій актуальний як ніколи. Щороку в Україні відзначають "Шевченківські дні" , які потрапляють на роковини народження і смерті поета. В центральній міській бібліотеці ім. М. Горького для військовослужбовців відбулась літературно – поетична година «Грані таланту Кобзаря», а також була оформлена виставка – присвята «Плин вічності крізь слово Кобзаря». Інна Таран розповіла присутнім про окремі миті життя вірного сина свого народу - Тараса Григоровича Шевченка. 

   Ми знаємо, що Шевченко прожив лише 47 років. 24 з них провів у кріпацькому рабстві, 10 років - у тюрмах та на засланні, решту майже постійно знаходився під недремним жандармським оком, воював із нестатками , нуждою та самотністю, помирав у казенній комірчині, не здійснивши навіть природної людської мрії про сімейний затишок у власному куточку. Але палке серце поета не раз наповнювалось великим вогнем любові. Без неї життя Шевченка було б зовсім тяжким. Тому одна із відео-презентацій, яка називалася «Тарасова любов», була присвячена саме жінкам у житті великого Кобзаря. Але не менш багата і цікава творчість Шевченка - художника.

    Природа щедро наділила поета великим талантом. Мистецька спадщина Шевченка нараховує близько 1200 робіт. З окремими роботами Шевченка присутні познайомилися під час перегляду відео «Шевченко – художник».
   У духовній історії України Шевченко посів і досі беззастережно посідає виняткове місце. Значення його творчої спадщини для української культури важко переоцінити. Його "Кобзар" започаткував новий етап у розвитку української літератури і мови, а його творчість стала визначним явищем не тільки українського, а й світового мистецтва.

Фрагменти з заходу центральної міської бібліотеки ім.М.Горького «Любов – наснага, любов –журба». Пісні у виконанні творчого колективу «Колорит»(керівник В.Киса)

Караван історій

Караван історій про кохання українських письменників в Білгород-Дністровській центральній бібліотеці ім.Горького

   Усе прекрасне на Землі створене з любові до коханих. Віками ми намагаємось пояснити цей загадковий стан людини. Не одне покоління письменників, музикантів, художників виразили це почуття в слові, музиці, картині.

   Творчість будь-якого поета чи прозаїка – це, передусім, історія його кохання, зрад, інтриг і пристрастей. Такі історії не схожі між собою, кожна має свою родзинку та особливе значення, і в тому, мабуть, головна принада любові. Для письменників кохання наче світло в кінці тунелю – без нього життя перетворюється на темряву, бруд та вічні пошуки себе.

   Як любили, переживали палкі, часами й трагічні, миті життя українські письменники, хто давав літературним геніям натхнення для творчості, а часом доводив їх до відчаю – саме про цей потаємний досвід їхніх сердець і розповів караван історій «Любов наснага – любов журба», який пройшов 21 лютого в центральній міській бібліотеці ім. М. Горького. А епіграфом заходу стали слова відомого українського поета Василя Симоненка:

Мені здається, - може, я не знаю,

Було і буде так у всі часи:

Любов, як сонце, світу відкриває

Безмежну велич людської краси.

І тому світ завжди благословляє

І сонце, що встає, і серце, що кохає.

   На зустрічі була представлена низка історій кохання українських класиків – Григорія Сковороди, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, Павла Тичини, Олександра Довженка, Олени Теліги, Василя Симоненка. Кожну історію було прикрашено українськими ліричними піснями у виконанні творчого колективу «Колорит» (керівник В. Кисса), які не залишили байдужим нікого з присутніх, сприяли теплій та затишній атмосфері заходу.

Музика кохання звучить в кожному з нас. Нехай доля буде прихильною і подарує кожному вірне і щасливе кохання, щоб розквітло воно добром і любов’ю, бриніло у наших серцях чарівною мелодією.

Методчас

    Методчас  «Аннотация, ее значение в библиографии» 

     14.02.2018 в библиотеке им. М.Горького  прошел  методчас  «Аннотация, ее значение в библиографии», в котором приняли участие библиотекари  КУ «ЦБС» Белгорода-Днестровска.

   Аннотация – краткая характеристика издания. Она дает ответ на вопрос  «О чем говорится в первичном  документе?» и разъясняет основную тему статьи или книги.

   Библиограф  Станцой М.Ф. ознакомила  коллег с видами аннотаций (общая, аналитическая и групповая; справочная, рекомендательная и специализированная),  их структурой (сведения об авторе, характеристика содержания документа, история создания книги и другие элементы) и методикой составления. Рассказала об особенностях составления аннотации к статье периодического издания.

Слушатели узнали, что существует несколько этапов аннотирования:

 –анализ текста произведения;

-изучение дополнительных источников;

-отбор сведений, характеризующих произведение;

-оформление и редактирование аннотации.

   При выполнении практических заданий библиотекари определяли виды представленных аннотаций, выявляли ошибки, допущенные в них, и предлагали свои варианты написания данных аннотаций.

     В заключение были определены виды библиографической работы, в которых возможно применение аннотации: в аннотированных библиографических списках, в информации о поступлении новой литературы, в составлении буклетов, виртуальных выставках. В качестве примера были представлены аннотированные информационные списки из рубрики «Книжная полка», составленные библиографом М.Ф.Станцой  и рекомендательные списки «Вильгельм Гауф» и «Григорий Остер», подготовленные библиотекарями б-ки им. В.Катаева  Астраханской Н.П.  и Бойчук Н.Г.

Відзначили 100-річчя бою під Крутами.

  29 січня 2018 року в Україні відзначається 100-річчя бою під Крутами. Це одна із найтрагічніших сторінок в історії нашої Держави.

Ще юнаки, ще майже діти,

А навкруги і смерть, і кров.

“На порох стерти, перебити!” -

Іде на Київ Муравйов.

Полків його не зупинити,

Та рано тішаться кати:

Коли стають до зброї діти,

Народ цей — не перемогти!

  Ці рядки український поет Микола Луків присвятив подвигу української молоді - студентам і гімназистам - які 29 січня 1918 року прийняли нерівний бій з більшовицькою навалою біля станції Крути та поклали найдорожче на вівтар свободи - власні життя.

  На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. 24-27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач. Коли українські війська відступили до станції Крути, на їх підтримку було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400-450 курсантів і 20 старшин (офіцерів) та першу сотню (116-130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. До них приєдналися ще близько 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина. Після запеклого багатогодинного бою, користуючись присмерком, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які перебували у резерві, під час відступу потрапили у полон. Наступного дня вони були розстріляні або замордовані. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

   Так закінчилася битва під Крутами. За різними джерелами, українська сторона втратила вбитими від 300 до 400 чоловік, але змогла затримати більшовицьку армію, вигравши для УНР трохи часу. Ця затримка дала змогу Центральній Раді укласти Берестейський мир 9 лютого 1918 року та зберегти молоду Українську Державу.

  В бібліотеках міста Білгорода-Дністровського проведено низку заходів з метою вшанування загиблих під Крутами героїв. Так, бібліотекарі центральної міської бібліотеки ім. М. Горького у співпраці з гарнізонним будинком офіцерів (нач. О.М. Пучинський) провели годину мужності «Крути – наша слава, наша історія» для військовослужбовців Білгород-Дністровського гарнізону, під час якої презентували пам’ятну панораму «Крути: подвиг і трагедія», продемонстрували фільм-хроніку «Крути» та відео подорож по музею «Крути». Впродовж заходу звучали «Крутянська пісня», «Плакала калина».

  Подвиг студентів-крутян став символом мужності та беззастережної любові до власної Батьківщини. За часів радянської влади про бій під Крутами забули на довгих 70 років, до отримання Україною незалежності. Тільки в останні роки історики почали активно вивчати наявні матеріали. І хоча зараз виникає більше питань, ніж відповідей, незмінним залишається один факт: битва під Крутами – одна з визначних сторінок історії України, яку ми маємо пам’ятати.